Сьогодні, 16 травня 2010 року, виповнилось рівно півроку з дня вбивства московського антифашиста Івана Хуторського, якого преса назвала неформальним лідером московських антифашистів. У перших повідомленнях про трагедію нацисти і деякі ЗМІ намагалися виставити Ваню агресивним маргіналом, робивши акцент на його прізвиську — «Костолом» і надаючи неправдиву інформацію про те, що він був безробітнім. Але ті, хто були знайомі з Іваном, добре знали, що своє прізвисько він отримав завдяки досягненням у професійному спорті — Ваня був кандидатом у майстри спорту по армрестлінгу і мав другий розряд по самбі. Окрім того він працював за спеціальністю у Міському Центрі профілактики безпритульності, злочинності, алкоголізма, наркоманії і СНІДа серед неповнолітніх «Діти вулиць», юристом.

У листопаді минулого року відразу після того, як сталося вбивство, справа набула розголосу у міжнародних ЗМІ. Про те, що трапилося, було відомо у Нідерландах, Німеччині, Данії, Іспанії, США, Фінляндії, Україні, Польщі, Білорусі, Туреччині… Акції пам’яті Івану відбулися в десятках міст не тільки різних країн, а й континентів. Суспільство було шоковане нахабністю цього злочину, але водночас і впевнене, що після такого резонансу злочинці не залишаться без покарання і влада Російської Федерації більше не зможе заплющувати очі на проблему нациського терору і почне активну боротьбу з ним, як не раз обіцяла. Але вони не вжили ніяких заходів для розкриття цього злочину. Справа про вбивство Хуторського так і не зрушила з мертвої точки, до цього часу не названі підозрювані. Більше того, вбивства не припиняються. За останні роки неонацисти розширили своє «коло діяльності»: від випадкових нападів на «неросіян», антифашистів, субкультурну молодь чи тих, кого вони вважають такими, до добре продуманих, організованих і чітко спланованих знищень людей, які не погоджуються з їхньою нелюдською позицією.
Нацисти відчувають безкарність і вседозволеінсть, та діяльність їх процвітає. Окрім вже ставших традиційними в Росії жахливих нападів на іноземців, чиї імена навіть не стають відомими людям, було здійснено ще одне нахабне вбивство, цього разу судді Едуарда Чувашова, відомого своїми суворими вироками неонацистам, частково учасникам банди Рино-Скачевського і членам угрупування «Білі вовки». Того, хто служить Феміді, застрелили у власному парадному вході будинку вистрілами в груди. Як заявляють представники слідства, «сьогодні можна вже однозначно говорити, що вбивство Чувашова було пов’язане з його професійною діяльністю, а до злочину також були причетні учасники нелегальних націоналістичних організацій».
«Комітет 19 січня» вказує на чітку послідовність дій неонацистів: «Останнє вбивство точно вкладається в логіку нацистського терору: постiйна безпокараність і підтримка відвертих неонацистів багатьма політиками і високопоставленими чиновниками привела ультраправих до терору проти незгідних всередині судової і правоохоронної системи. Чим далі лишаються непокарані нацистська пропаганда, терор проти антифашистів і просто людей з активною громадянською позицією, тим більш можлива для ультраправих можливість перенести вогонь вже на своїх ворогів у судовій і правоохоронній системі. Якби були арештовані звинувачувані у вбивстві Олександра Рюхіна, не сталися б вбивства Стаса та Насті. Якби розкрили справу про вбивство Івана Хуторського, можливо, не сталося б вбивство Едуарда Чувашова… Ми закликаємо попередити майбутні трагедії. Сподіваємось, пролитої крові достатньо для доказу необхідності рішучих дій з боку всього суспільства».

Але подібні заяви антифашистів, правозахисників та експертів в області прав людини залишаються без уваги, враховуючи навіть те, що найгірші їх прогнози здійснюються. За минулий рік в Росії нацисти забрали життя майже у сотні людей. Більшість жертв була вбита через те, що вони народилися не з тим кольором шікри, що їх вбивці. Інші були вбиті тому, що не бажали мовчки миритися з їхнім свавіллям. Хтось став жертвою просто тому, что поряд не було більш зручної мішені для їхньої агресії. Всі ці факти не є секретом ні для чиновників, ні для міліції, ні для журналістів, для яких висвітлення і вирішення цієї проблеми — професійний обов’язок. На жаль, більшість з них забуває про це.
Найдивніше, як владі вдається ігнорувати проблему, яка сьогодні вже очевидна не тільки на вулицях, але й і в інформаційному просторі. На сторінках своїх ресурсів наці відкрито пропагують ксенофобію, закликають до розправи над «ворогами нації». Створені спеціальні сайти для збору і публікації фотографій, адрес та іншої приватної інформації, необхідної для пошуку, переслідування і ліквідації людей, які відкрито говорять про свої антирасистські і антифашистські позиції.
Відсутня реальна профілактика і передбачення подібних злочинів, поряд із підтримкою легальних ультраправих організації з метою контролювати через них діяльність радикальних нацистів. Чим, в свою чергу, користується верхівка ультраправих і створює, по суті, «дах» вбивцям і терористам. Під прикриттям легальних націоналістичних організацій, таких як «Російський образ» та «Національний спротив», підтриманих державою, діють нацистські бойовики і терористичні угрупування.

Концерти заборонених в РФ музичних гуртів, таких як «Коловрат», у текстах яких звучать більш ніж відверті заклики до розпалювання міжнаціональної ворожнечі, проходять під стінами Кремля з офіційного дозволу влади. У центрі Москви та інших міст неонацисти легально проходять маршем і проводять свої мітинги. Таким же чином без протидії чи непогодження зі сторони влади і правоохоронних органів проходять тренування для силовиків ультраправих організацій, де нацистів вчать вбивати.
Діяльність ультраправих і антифашистів нав’язується як ідентично протилежна, не дивлячись на відсутність аналогічних злочинів: вбивств, терористських актів, пропаганди насилля. Разом з тим по відношенню до антифашистів відбуваються репресії: регулярно з’являються повідомлення про переслідвування органами правопорядку, незаконних затримань, обшуків, заборон практично всіх публічних акцій. Так другий рік поспіль у Москві міліція перешкоджає символічному покладанню квітів та вінків антифашистам на офіційних подіях, присвячених 9 травня. Яскравим прикладом відносин «правоохоронців» до антифашистких та інших суспільних організацій є розгін і незаконне затримання учасників акції пам’яті Анастасії Бабурової та Станіслава Маркелова у річницю з дня вбивства.
Ми, правозахисники, антифашисти і соціальні активісти із різних країн шоковані тим, що відбувається в Росії. Ми обурені відсутністю адектваної реакції представників влади. Яких ще жахливих дій очікувати до того моменту, коли люди, які зобов’язані гарантувати безпеку та спокій громадян, почнуть виконувати свій безпосередній обов’язок? Ми вимагаємо від правоохоронних органів знайти і покарати винних у вбивстві Івана Хуторського та інших жертв нацистського терору. Ми вимагаємо від влади припинити фінансування та інші види підтримки радикальних націоналістичних груп, припинити репресії проти антифашистів та соціальних активістів, всіляко допомагати правоохоронним організаціям у протидії ксенофобії. Ми вимагаємо зробити все можливе для зупинення нацистсього терору.огодні, 16 травня 2010 року, виповнилось рівно півроку з дня вбивства московського антифашиста Івана Хуторського, якого преса назвала неформальним лідером московських антифашистів. У перших повідомленнях про трагедію нацисти і деякі ЗМІ намагалися виставити Ваню агресивним маргіналом, робивши акцент на його прізвиську — «Костолом» і надаючи неправдиву інформацію про те, що він був безробітнім. Але ті, хто були знайомі з Іваном, добре знали, що своє прізвисько він отримав завдяки досягненням у професійному спорті — Ваня був кандидатом у майстри спорту по армрестлінгу і мав другий розряд по самбі. Окрім того він працював за спеціальністю у Міському Центрі профілактики безпритульності, злочинності, алкоголізма, наркоманії і СНІДа серед неповнолітніх «Діти вулиць», юристом.

У листопаді минулого року відразу після того, як сталося вбивство, справа набула розголосу у міжнародних ЗМІ. Про те, що трапилося, було відомо у Нідерландах, Німеччині, Данії, Іспанії, США, Фінляндії, Україні, Польщі, Білорусі, Туреччині… Акції пам’яті Івану відбулися в десятках міст не тільки різних країн, а й континентів. Суспільство було шоковане нахабністю цього злочину, але водночас і впевнене, що після такого резонансу злочинці не залишаться без покарання і влада Російської Федерації більше не зможе заплющувати очі на проблему нациського терору і почне активну боротьбу з ним, як не раз обіцяла. Але вони не вжили ніяких заходів для розкриття цього злочину. Справа про вбивство Хуторського так і не зрушила з мертвої точки, до цього часу не названі підозрювані. Більше того, вбивства не припиняються. За останні роки неонацисти розширили своє «коло діяльності»: від випадкових нападів на «неросіян», антифашистів, субкультурну молодь чи тих, кого вони вважають такими, до добре продуманих, організованих і чітко спланованих знищень людей, які не погоджуються з їхньою нелюдською позицією.
Нацисти відчувають безкарність і вседозволеінсть, та діяльність їх процвітає. Окрім вже ставших традиційними в Росії жахливих нападів на іноземців, чиї імена навіть не стають відомими людям, було здійснено ще одне нахабне вбивство, цього разу судді Едуарда Чувашова, відомого своїми суворими вироками неонацистам, частково учасникам банди Рино-Скачевського і членам угрупування «Білі вовки». Того, хто служить Феміді, застрелили у власному парадному вході будинку вистрілами в груди. Як заявляють представники слідства, «сьогодні можна вже однозначно говорити, що вбивство Чувашова було пов’язане з його професійною діяльністю, а до злочину також були причетні учасники нелегальних націоналістичних організацій».
«Комітет 19 січня» вказує на чітку послідовність дій неонацистів: «Останнє вбивство точно вкладається в логіку нацистського терору: постiйна безпокараність і підтримка відвертих неонацистів багатьма політиками і високопоставленими чиновниками привела ультраправих до терору проти незгідних всередині судової і правоохоронної системи. Чим далі лишаються непокарані нацистська пропаганда, терор проти антифашистів і просто людей з активною громадянською позицією, тим більш можлива для ультраправих можливість перенести вогонь вже на своїх ворогів у судовій і правоохоронній системі. Якби були арештовані звинувачувані у вбивстві Олександра Рюхіна, не сталися б вбивства Стаса та Насті. Якби розкрили справу про вбивство Івана Хуторського, можливо, не сталося б вбивство Едуарда Чувашова… Ми закликаємо попередити майбутні трагедії. Сподіваємось, пролитої крові достатньо для доказу необхідності рішучих дій з боку всього суспільства».

Але подібні заяви антифашистів, правозахисників та експертів в області прав людини залишаються без уваги, враховуючи навіть те, що найгірші їх прогнози здійснюються. За минулий рік в Росії нацисти забрали життя майже у сотні людей. Більшість жертв була вбита через те, що вони народилися не з тим кольором шікри, що їх вбивці. Інші були вбиті тому, що не бажали мовчки миритися з їхнім свавіллям. Хтось став жертвою просто тому, что поряд не було більш зручної мішені для їхньої агресії. Всі ці факти не є секретом ні для чиновників, ні для міліції, ні для журналістів, для яких висвітлення і вирішення цієї проблеми — професійний обов’язок. На жаль, більшість з них забуває про це.
Найдивніше, як владі вдається ігнорувати проблему, яка сьогодні вже очевидна не тільки на вулицях, але й і в інформаційному просторі. На сторінках своїх ресурсів наці відкрито пропагують ксенофобію, закликають до розправи над «ворогами нації». Створені спеціальні сайти для збору і публікації фотографій, адрес та іншої приватної інформації, необхідної для пошуку, переслідування і ліквідації людей, які відкрито говорять про свої антирасистські і антифашистські позиції.
Відсутня реальна профілактика і передбачення подібних злочинів, поряд із підтримкою легальних ультраправих організації з метою контролювати через них діяльність радикальних нацистів. Чим, в свою чергу, користується верхівка ультраправих і створює, по суті, «дах» вбивцям і терористам. Під прикриттям легальних націоналістичних організацій, таких як «Російський образ» та «Національний спротив», підтриманих державою, діють нацистські бойовики і терористичні угрупування.

Концерти заборонених в РФ музичних гуртів, таких як «Коловрат», у текстах яких звучать більш ніж відверті заклики до розпалювання міжнаціональної ворожнечі, проходять під стінами Кремля з офіційного дозволу влади. У центрі Москви та інших міст неонацисти легально проходять маршем і проводять свої мітинги. Таким же чином без протидії чи непогодження зі сторони влади і правоохоронних органів проходять тренування для силовиків ультраправих організацій, де нацистів вчать вбивати.
Діяльність ультраправих і антифашистів нав’язується як ідентично протилежна, не дивлячись на відсутність аналогічних злочинів: вбивств, терористських актів, пропаганди насилля. Разом з тим по відношенню до антифашистів відбуваються репресії: регулярно з’являються повідомлення про переслідвування органами правопорядку, незаконних затримань, обшуків, заборон практично всіх публічних акцій. Так другий рік поспіль у Москві міліція перешкоджає символічному покладанню квітів та вінків антифашистам на офіційних подіях, присвячених 9 травня. Яскравим прикладом відносин «правоохоронців» до антифашистких та інших суспільних організацій є розгін і незаконне затримання учасників акції пам’яті Анастасії Бабурової та Станіслава Маркелова у річницю з дня вбивства.
Ми, правозахисники, антифашисти і соціальні активісти із різних країн шоковані тим, що відбувається в Росії. Ми обурені відсутністю адектваної реакції представників влади. Яких ще жахливих дій очікувати до того моменту, коли люди, які зобов’язані гарантувати безпеку та спокій громадян, почнуть виконувати свій безпосередній обов’язок? Ми вимагаємо від правоохоронних органів знайти і покарати винних у вбивстві Івана Хуторського та інших жертв нацистського терору. Ми вимагаємо від влади припинити фінансування та інші види підтримки радикальних націоналістичних груп, припинити репресії проти антифашистів та соціальних активістів, всіляко допомагати правоохоронним організаціям у протидії ксенофобії. Ми вимагаємо зробити все можливе для зупинення нацистсього терору.

Джерело: http://antifa-action.org.ua